Osvita.ua Блоги И. Ликарчук: о диджитализации образования
И. Ликарчук: о диджитализации образования

Нужно иметь при МОН мощный аналитический центр, который будет анализировать и обобщать информацию

И. Ликарчук: о диджитализации образования

Автор: Игорь Ликарчук, экс-руководитель Украинского центра оценивания качества образования, и. о. директора Учебно-методического центра обеспечения качества образования.

Як повідомили ЗМІ, в Україні оголосили узагальнені результати ЗНО-2019. Я не буду нічого писати про зміст оприлюдненого. Бо соромно коментувати висновки, що дівчата-абітурієнти показали кращі результати, ніж хлопці, або що найгірші результати з української мови мають учні профтехучилищ... Значущість подібних висновків очевидна!!!

Проблема в іншому. У тому, що це постріл в нікуди. Феєрверк. Трах-бах, дим стовпом, вуха трішки заклало, рот відкрили, слину ковтнули - і все. Жодних ефективних для майбутнього освіти рішень прийнято не буде. Як вони, після оприлюднення таких результатів, не приймалися і п`ять, і десять років тому.

Тож або це аналітика такої якості, що на її основі не можна прийняти жодних серйозних управлінських рішень (а для чого вона в такому випадку потрібна), або ж немає кому ту аналітику аналізувати, узагальнювати, приймати рішення.

І, якщо це другий варіант, то стає дуже сумно: а що ж в основу своїх важливих управлінських рішень кладуть ті, хто їх приймає? Між іншим, в українській освітній системі є потужний масив даних у ЄДЕБО, за 11 років нагромадилася маса даних в УЦОЯО; щось за 4 роки нашебуршив Інститут освітньої аналітики; є база даних офіційної державної статистики (і хоч ця база за своїм змістом лишилися офіційно-радянською, але вона є). За моїми даними, достатньо велика частина інформації про освіту, включаючи персональні дані (!), зберігається і у приватних володільців, яку вони продовжують збирати...

Тобто інформація, котру можна системно аналізувати та класти в основу прийняття рішень, є. Але не маю інформації, що той аналіз здійснюється, що він є системним, цілеспрямованим і цільовим.

Більше того думаю, що в сучасних умовах він таким навряд чи буде. Адже всі ті масиви інформації, про які я писав вище, не об’єднані; у ряді випадків інформація у них дублюється, дрібниться; вони орієнтовані на реалізацію вузькоцільових прикладних програм.

Ця інформація не цікавить навіть науковців. Роблю такий висновок, тому що періодично цікавлюся тим, чим займаються півтора десятка науково-дослідних інститутів НАПН України. Ну не знаходив я у переліку дисертацій, захищених там, робіт, що базуються на основі даних, котрі є у тих масивах інформації, про які писав вище.

Можливо, погано дивився? Чи науковці такі? Чи не орієнтують їх наукові керівники на подібні дослідження? Чи ці бази даних такі, що із них користі, як з козла молоко..? Чи доступ до них такий, як колись у часи СРСР до архівів КДБ? Отака у нас диджиталізація освіти на найвищому рівні.

А щоб вона таки була то, на мою думку, потрібно зробити небагато/багато. Потрібно об’єднати всі ті бази інформаційних даних в єдину базу. Кажу і пишу про це далеко не перший раз. Нічого кожному сидіти на своєму мішку. Потрібно мати при МОН потужній аналітичний центр, який буде займатися аналізом та узагальненням цієї інформації, й готувати необхідні матеріали як для тих, хто за посадою має приймати рішення, так і для тих, хто її хоче отримати, включаючи державні органи, ЗМІ, громадськість, батьків учнів, науковців...

Між іншим, жодних додаткових коштів для створення такого Центру на потрібно. Необхідно лише мати політичну волю його створити та добряче потрусити штатні розписи НАПН, деяких інших освітянських структур. Включаючи і Центр, в. о. директора якого я ще є.

Між іншим, наш Центр зберігає майже 55 тисяч справ із акредитації та ліцензування закладів освіти, зібраних за двадцять п`ять років діяльності МАК, МРАК, ДАК, АКУ... Цілина для дослідників і аналітиків. Але сьогодні цю цілину лише інколи орють представники правоохоронних органів...

І найголовніше - інформація, що буде збиратися та нагромаджуватися у майбутній Базі даних, має бути ПОТРІБНОЮ. Та це вже питання технологічне і політичне...

Не думаю, що серйозного політика цікавитиме інформація, на основі якої робиться висновок, що дівчата краще знають історію, ніж хлопці. Та ще коли такий висновок базується на результатах ЗНО, визначених за рейтинговою системою. Це - коли у масі гнилих яблук обов`язково знайдемо ті, які будуть менш гнилішими від інших. І поставимо їм 200 балів... Бо маємо збудувати рейтинг і потім зробити феєрверк. Між іншим, феєрверк і фейк - дуже схожі слова. За сутністю також.

Оригинал

Освіта.ua
16.08.2019

Популярные блоги
Виктор Громовой: униженные и оскорбленные педагоги Униженные и оскорбленные - реальное положение и социальное самочувствие украинского учительства
Олеся Калинич: изменения от МОН или очередной фейк? Как учитель может воплотить в жизнь выставление оценок в дневник на перемене, например, 20-30 ученикам?
Н. Хоменко: такое у нас отношение к «сеятелю знаний» Интеллектуальный труд оценивается не просто по остаточному принципу, а унизительно низко
И. Ликарчук: о новом учителе, а не владельце диплома Только учительский диплом в современных условиях не может быть единственным пропуском в школу
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Вчитель
Це вказує тільки на те, що всі вказані структури та зібрана ними безтолкова інформація абсолютно нікому не потрібні. Наведені інституції є дірками, які пожирають освітній бюджет і плодять псевдонауковців. Пішли би ви, вельмишановний пан, у ПТУ викладати, підняли б результати ЗНО. Подивилися б ми, як ви на ставочка вчителя сім’ю утримали. Може репетитором почали б підробляти!

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!