Г. Сищук: о распространенном учительском деструктиве

Автор: Галина Сищук, учитель, г. Харьков.

Після цього посту мене розфрендять 70% друзів , бо зазіхну «на святе».

«Вчитель - це людина, що вкладає все серце, душу і здоров'я у чужих дітей, а його за це не ЦІНУЮТЬ» - знаєте таке? Висловів на кшталт цього багато, вони часто проскакують у моїй стрічці, бо у друзях маю більше тисячі вчителів.

Таке мислення, на мою думку, - це найпоширеніший вчительський деструктив , бо заганяє у стійку залежність.

Тут є два шляхи самоїдства:

• я для них усе, а вони невдячні ➡ образа;
• я маю постійно доводити, що я супер-професіонал, працювати краще, ефективніше, забуваючи про сон, здоров'я, родину, бо це ж мій хрест ➡виснаження.

І привіт нервовість, соматичні хвороби, безсоння. А слідом - емоційне виснаження, зниження емпатії та повний пофігізм, бо «нема для кого старатися».

Та вирватися з цього набагато легше, ніж здається. Просто запитати себе: «Для чого я працюю?». І відповісти чесно: «За зарплатню і за для реалізації власних амбіцій» (Боооже, як вчителька може таке казати?

Уявімо пекаря.

Людина, що обрала певну професію, бажає досягти у ній успіху, щоб мати достатній її потребам прибуток. Для цього має постійно бути у пошуку нових рецептів, розвиватися і розширювати коло клієнтів. Якщо буде любити свою справу, то це відчутно покращить якість товару і, тим самим, прискорить досягнення успіху. Чи йдеться тут про особливу вдячність, задарювання, відчуття неоплатного боргу? Ні.

Чи відрізняються пекар і вчитель? Теж ні. Бо без любові до справи не «випекти» майбутню людину, а без бажання досягти особистого успіху неможливо реалізувати себе.

Отже:

• Будь-яка діяльність має бути спрямована на реалізацію себе у справі, а не на задоволення чиїхось сподівань чи доведення, що ти кращий.
• Відносини батьки-вчитель не мають бути побудовані на залежностях. Ніхто нічого нікому не винен.
• Задля реалізації ідей потрібно шукати однодумців. Вони можуть бути серед учнів, батьків, колег, адміністрації і навіть у масштабах всієї планети. Головне - правильно презентувати ідею і бути готовим, що дехто відмовить.
• Навчитися отримувати натхнення у досягнутому, а не намагатися вгодити всім. Завжди є той, кому не так. Це нормально, бо кожен живе у світі своїх переконань, власного досвіду та нереалізованих комплексів.
• Зрозуміти, що життя тим чи іншим способом відсіює «не своїх людей». Це нормально - мати різні погляди на ситуацію і групуватися за їх схожістю. Тому можна входити у дружні стосунки з усіма «вашими». Головне - не намагатися перевиховати «не ваших».

Ростіть, розвивайтеся та пам'ятайте, що все це для себе-коханої!

Оригинал

По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 08.08.2019