Автор: Наталья Глазунова, журналист.
Читаю коментарі в стилі «от раніш діти були»: іноді ігнорю, іноді тролю, а злість накопичується. Найцікавіше, що це пишуть зазвичай молоді люди, які оте «раніш» бачили хіба в пелюшках або в постах «Однокласніков». «Сучасні дітки не такі, ти їм на уроці про добре й вічне, а вони в смартфони уткнулись і нічого не слухають…»
Та ясне діло, от у наш час смартфонів не було: сиділи в карти різались, кишенькові шашки-шахи, нарди, ще були крапочки-танчики, морський бій… ой, багато чого було. А ще книжки нешкільної літератури на коліна клали та робили вигляд, що слухаєм «про добре й вічне».
Сучасні діти нечемні й матюкаються. Що є, то є, от у наш час, особливо в периферійних школах, де відсотків 90 батьків були робітниками заводів-фабрик та будівництв, всі учні були вкрай чемними та спілкувалися лише мовою тургенєвських жінок.
О жах! Сучасні діти по підворотнях курять! Це дійсно жах. Свого часу у нас двох «йолопів» з піонерів виключили, бо курили… під пам’ятником Леніна, а от якби повиключали всіх, хто курив під кочегаркою, то піонерська організація зруйнувалась би ще до перебудови.
Сучасні батьки не займаються своїми дітьми. Також правда. От раніш, коли декретна відпустка була 2 місяці (на початку 80-х - рік), а далі дітей забирала система, тоді батьки займались-презаймались. Як зараз пам’ятаю: прийшов додому: «Щоденник на стіл». Двійок-записів нема – значить, по шиям не отримаєш. «Уроки зробив?» «Угу». Все, позаймались. Були ще й більш прискіпливі, які з поважним виглядом відкривали зошит на перевірку, зазвичай така перевірка обмежувалася наявністю запису «число, домашня робота». Дуже активно нові теми та пропущений матеріал пояснювали батьки, що працювали у другу зміну. Отак прийдуть серед ночі і одразу ж починають пояснювати…
Батьки реально боялися школи. Що було, те було. Мобілок не існувало, дзвонили на роботу. Скарга вчителя на дитину була приводом як мінімум «пісочки» перед трудовим колективом, а могли й прогресивки позбавити. Але вчителі таким не грішили, бо до колективного поріцанія швидко з’являвся імунітет, а за втрачені гроші по шиям міг отримати не лише винуватець, але й сам вчитель (десь в підворотні без свідків)…
А от вчителя раніш таки поважали. Союз всіх поважав, кому не платив гроші, і чим більше не платив, тим більше поважав.
Зрештою, всім, хто так ідеалізує оте «от раніш», зовсім не складно поексперементувати. Я навіть не пропоную відмовитись від всіх надбавок та доплат, класне керівництво не 20%, а 1,5%. Я пропоную відкласти гаджети, друковані зошити, самостійно підготувати наочності без ксероксів, принтерів… Частину уроків проводити на вулиці, та бодай у шкільному дворі. Крім відчитаних годин сісти й індивідуально попрацювати з тими, хто відстає, не розуміє (безкоштовно, звісно). Провести КВК, дискотеку чи «капуснік» бодай двічі на тиждень, але не під час уроків, а по завершенні, і підготовка до заходів так само не за рахунок уроків. Допоможіть дітям з виготовленням костюмів, оформленням кабінету чи зали, але знову ж без «здайте гроші», разом, своїми ручками. Не забудьте зранку навідатись до учня, який прогулює школу і за руку привести його на урок. На вихідні сходіть з дітьми в похід з ночівлею. Кілька місяців такої роботи - і діти вас заповажають, як і «раніш».
Оригинал
