Игорь Ликарчук: о буллинге в педагогических коллективах

Большинство педагогов, столкнувшись с проблемой начальственного буллинга, прекращает с ним бороться

Игорь Ликарчук: о буллинге в педагогических коллективах

Автор: Игорь Ликарчук, экс-руководитель Украинского центра оценивания качества образования, и. о. директора Учебно-методического центра обеспечения качества образования.

В останній час у освітянському середовищі дедалі більше почали говорити про булінг.

Коли я, кілька років тому, про нього розповідав студентам, багато із яких були діючими працівниками шкіл, мою інформацію сприймали дивно... Сьогодні майже на всіх рівнях визнали, що учнівський булінг, на жаль, - це реалії нашого сьогодення.

Про це прикре явище можна говорити довго й багато. Але я сьогодні про інше. Я веду мову про булінг у ПЕДАГОГІЧНИХ КОЛЕКТИВАХ. Коли об’єктами цькування з боку адміністрації, районного начальства та дам із методичних кабінетів стають окремі вчителі. Як правило ті, хто колись спробував відстоювати свої права чи боротися за права інших, хто насмілився сказати щось супротив думки директорів чи іншого начальства, хто відмовився виконувати незаконні накази чи розпорядження.

На жаль, величезна кількість педагогів, зіткнувшись з проблемою начальственного булінгу, ламається, припиняє з ним боротися. Це дуже погано для конкретної особитості. Але не менш погано й для інших членів колективу. Адже булінг з боку начальства деструктивно впливає на всіх, закріплюючи в колективі специфічну модель поведінки та самосприйняття, які можна охарактеризувати словами Тараса Шевченка: «Німі на панщину ідуть, і діточок своїх ведуть…»

А за великим рахунком, булінг у педагогічних колективах - реальна і дуже сильна загроза будь-яким реформам у освіті. Адже зацькований учитель - катастрофа. Його не можна пускати до дітей... Бо не виключено, що діти будуть також цькувати такого вчителя.

Найголовніша проблема булінгу в педколективах – мовчання та відчуття безпорадності. І про це багато пишуть мені учасники нашої групи «ДУП:школа».

На жаль, звільнити керівника з посади за булінг практично неможливо. Але, якщо НЕ мовчати і НЕ показувати власну безпорадність, то той, від кого йде булінг, неминуче змінить свою поведінку. І цьому є багато прикладів. Навіть бульдог, якщо на нього прикрикнеш чи замахнешся палицею, підіжме хвоста й буде лише огризатися...

Зрозуміло, що це тяжкий шлях. Інколи тим, хто на нього ступив, рух цим шляхом дорого коштує. Але перемога – завжди солодша. Тож обирати має кожен: бути жертвою булінгу чи відчути смак отієї перемоги. Знаю це на власному прикладі. Тому так і пишу.

Оригинал

Освіта.ua
02.04.2018

Популярные блоги
А. Костюк: Польше нужны таланты, а Украине – нет? Система высшего образования Украины обречена продуцировать массовый образовательный продукт, а не уникальный
И. Ликарчук: учиться нужно только тем, кто этого хочет Полное общее среднее образование должно быть не общеобязательным, а общедоступным
Д. Ламза: никто не хочет идти в образование или школа без учителей От Кабинета Министров нет никаких действий по повышению значимости профессии учителя
С. Колебошин: 3000 спартанцев (задача о молодых учителях) 3000 молодых учителей на 15000 школ, в среднем - 1 новый учитель на 5 школ
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Леся Якименко
Добрий день! Я з 1990 року працюю у школі. До цього часу маю атестацію за спеціальністю вчитель російської мови і зарубжної літератури категорію "вища", як педагог-організатор спеціаліст II категорії. Протягом 2017-2018 н.р. мною написано безліч пояснюючих, жодна з яких не має кримінальних підстав. Маю 3 неповнолітніх дітей, люблю свою роботу, та не маю можливості працювати через булінг, до якого уже директор стала приєднувати учителів, заставляючи писати на мене заяви. Директор примушує у травні підписати попереднє навантаження на півставки, бо складе із моїх пояснюючих АКТ (за таким документом мені невідомі дії..) Роботу свою без узгодження з адміністрацією не бачу. Виходу - теж. Як мені жити далі, чим годувати дітей і cкільки це може тривати? Дякую за любу дієву відповідь.
{jhtjuhfabz
Для Леся Якименко: Прочитала ваше обращение. Была неоднократно в вашем положении. Причинами есть завить и то, что вы работу любите. Оглядываясь назад, я понимаю, что 1)нельзя ковыряться в мозгах, анализировать. Вы действия преступников не проанализируете. У них цель вас запугать, довести свои разрушительные действия до конца. 2). Надо высвечивать конфликт, а не замыкаться и думать, что они поймут, до них дойдёт. Не доходит до нелюдей. 3) Не паниковать, не доводить себя. особенно дети чувствуют, когда вы рассеяны. Просто выполняйте СВОЮ работу. никаких вообще бумаг не подписывайте. Пусть даже акты на вас составляют. В Суде ясно будет видно, что против вас велась травля. могла бы очень много по этому вопросу рассказать. В буквальном смысле слова я в этом уже профессионал. Нервы поели, Суды выиграны. Боятся трогать. Но хочется с меньшими жертвами. Здоровье, время, всё время как Штирлиц понимаешь, что в буквальном смысле тебя пасут, а требования к работе высокие. Всего лишь из-за того, что высокое образование, а у них среднее. Возможно, есть и другие причины. Знайте, Бог вам поможет в любом случае!
Комментировать
Леся педагог-організатор
Добрий день! Я з 1990 року працюю у школі. До цього часу маю атестацію за спеціальністю вчитель російської мови і зарубжної літератури категорію "вища", як педагог-організатор спеціаліст II категорії. Протягом 2017-2018 н.р. мною написано безліч пояснюючих, жодна з яких не має кримінальних підстав. Маю 3 неповнолітніх дітей, люблю свою роботу, та не маю можливості працювати через булінг, до якого уже директор стала приєднувати учителів, заставляючи писати на мене заяви. Директор примушує у травні підписати попереднє навантаження на півставки, бо складе із моїх пояснюючих АКТ (за таким документом мені невідомі дії..) Роботу свою без узгодження з адміністрацією не бачу. Виходу - теж. Як мені жити даалі, чим годувати дітей і кільки це може тривати? Дякую за любу дієву відповідь.