Автор: Игорь Ликарчук, экс-руководитель Украинского центра оценивания качества образования, и. о. директора Учебно-методического центра обеспечения качества образования.
Читаю коментарі до мого перепосту про 11-річну дитину, котра працює з репетиторами, і не можу не висловити своє здивування деякими із них.
Авторів коментарів дивує, що 11-річна дитина відвідує репетиторів? А мене не дивує. Упевнений, що вона відвідує їх з однієї причини: школа не здатна задовольнити освітні запити дитини.
Вас шокує те, що школа втрачає монополію на надання освітніх послуг? То маємо лише радіти з того, що низькоякісним освітнім послугам, які надаються у величезній кількості шкіл, з’явилася хоч якась альтернатива. І є батьки, котрі мають матеріальні можливості тією альтернативою скористатися.
Вас турбує те, що вік, у якому учні звертаються до репетиторів, молодшає? То це також оцінка школі. Погана оцінка. Бо здобувачі освіти починають розуміти, що репетиторство - це не лише «натягування» на складання ЗНО, а щось набагато серйозніше. Це ІНШІ технології й інша якість навчання.
Й повірте, якби у більшості учнів і батьків була можливість замінити щоденне відвідування школи домашнім навчання (а це те саме репетиторство), то вони б це зробили із великим задоволенням.
Але якщо домашнє навчання стане масовим, то куди подінуться тисячі тих педагогів, на уроки яких краще не ходити?
І насамкінець. Репетиторство як системне явище в українській освіті з’явилося із запровадженням ЗНО. І я горджуся тим, що це сталося дякуючи й моїм зусиллям. Бо учні здобули реальну можливість здобути реальні знання, якої їх позбавили у великій кількості шкіл...
Оригинал
