О. Калинич: кажется, лучшие времена уже и наступили...

Автор: Олеся Калинич, учитель, Хустская гимназия-интернат.

Увага: допис іронічно-саркастичний; якщо не розумієте переносного значення слів, краще не читайте.

Ах, яка недосконала навчальна програма з мови: ну кому зараз пунктограми-орфограми потрібні? З них же борщу не звариш...

Ах, які недосконалі підручники: у них і помилки, і вправи не дуже цікаві, і малюнки недостатньо кольорові...

Ах, діти не хочуть учитися, МОН займається паперотворенням і псевдореформами... Тільки я, учитель (чи учителька), усе знаю і вмію, але навчити дітей не можу, бо, ох, яка недосконала програма... (далі читайте спочатку).

Я б і не іронізувала так відверто, якби значна частина наших учителів (як не гірко, доводиться визнавати - значна) не шукала винних навколо себе й не чекала кращих часів. Та, здається, кращі часи вже й настали: «Закон про освіту» прийнято, Нова українська школа втілюється в життя, навчання - дитиноцентроване, підхід - компетентнісний...

Отже, про що мріємо, якого дива ждемо?

Програма. Минулого року колеги працювали над розвантаженням програми з української мови в 5-9 класах. Так, українська мова - наука не проста. Але, працюючи в школі, розумію, що кожна наступна тема прив'язана до попередньої - не можна розчерком пера викреслити частину труднощів. Пригадую, на світанку свого вчителювання кидалася в крайнощі. Після закінчення університету прийшла до школи. Щойно отримавши диплом магістра з відзнакою, напевно, захотіла вразити розгублених п'ятикласників своїми знаннями й оперувала університетськими категоріями... Згодом, зрозумівши, що говоримо з дітьми різними мовами, вирішила пояснювати «доступно», оминаючи складні теми: 4 відміни іменника? Та ну, діти й так сплутають. Пропустимо (...а згодом ми вже не розуміли ні кличний відмінок, ні творення присвійних прикметників...). 2 дієвідміни? Для чого? Закінчення чути на слух...

Я би, напевно, остаточно скалічила долі дітей, якби не пішла в декретну відпустку, а за них не взялася колега й моя колишня вчителька. Саме Наталія Василівна пояснила: без системних знань неможливо розвинути навички грамотного письма. Зараз я добре розумію, що навчальну програму наполовину усікти не можна, а рівень оволодіння мовою залежить від того, наскільки доступно вчитель подасть матеріал.

Підручник. Чомусь мені здається, що навіть з ідеальним підручником не всі проведуть ідеальний урок. Комусь виявиться замало вправ. Добре, збільшуємо кількість вправ - щоб достатньо й був вибір. Дехто хоче ігрові завдання - ок, дописуємо й ігрові завдання. О, а ще можна збільшити кількість малюнків, кольорових таблиць, мемів (це ж і смішно)...Які ще будуть пропозиції?

...Тільки дивно й сумно, що шкільний рюкзак дитини, укомплектований на 6-7 уроків, уже важить майже стільки, як інвентар у спортзалі для бодібілдера...

А між іншим, лист МОН від 18.01.2018 № 1/9-44 «Про окремі технічні вимоги до підручників для 5 та 10 класів закладів середньої освіти, що видаватимуться за кошти державного бюджету у 2018 році» рекомендує допустиму вагу підручника...

Нещодавно на «Прометеусі» проходив курс «Креативне мислення для освітян». Сергій Терно, один із лекторів, підкреслив: «Відповідальність - ознака зрілої особистості». А невміння брати відповідальність на себе - ознака чого? Так і хочеться додати: часом деяким танцюристам і ноги заважають...

...А тим часом, напевно, десь у іншій галактиці - з ідеальною програмою й підручниками - педагоги ні на що не нарікають: хтось із учителів створює прекрасні збірники завдань (Тетяна Парадовська); розробляє креативні завдання - слогани для футболок за вивченими творами й пише підручник (Ольга Почтаренко); застосовує лісотерапію (Вікторія Биркович); викладаючи музичне мистецтво, організовує «Голос школи» (Людмила Бондарюк); Олена Гальвіцька друкує збірки творів своїх вихованців ... цей ряд продовжують учителі з різних сіл, містечок і міст країни (пишаюся, що частина колег долучилися до скромної «енциклопедії»). Чи, може, й справді чим глибша тінь, тим яскравіше світло?

Оригинал