А. Мирошниченко: детская безопасность зависит и от нас

Охранник, который неподвижно сидит у входа, никоим образом не влияет на безопасность детей

А. Мирошниченко: детская безопасность зависит и от нас

Автор: Александр Мирошниченко, актер, режиссер, драматург.

Про охорону

Іноді ми знаємо відповіді на складні запитання, але не можемо дати відповідь на запитання прості. Просто тому, що не задаємо їх. Бо відповідь начебто є очевидною. Але саме в простих запитаннях часто заховані корені глобальних проблем.

Задумався про досить просту річ. Про шкільну охорону. Начебто зрозуміло, що вона потрібна. Джерело фінансування – річ інша. Не про це зараз мова. Отже, охорона і дуже просте запитання.

А що, власне, охороняє шкільна охорона? Не поспішайте давати відповідь. Не все так просто, як здається.

З розмов зі спеціалістами охорони я зрозумів для себе одну річ. Охоронні дії розділяються на два основні типи. Це охорона приміщення і охорона особи. Принципово різні типи охоронних заходів.

У першому випадку важлива цілісність та неушкодженість саме приміщення. Тому увага і зусилля направлені саме на це. У другому випадку цілісність приміщення не грає жодної ролі – важлива людина, яку охороняють. Аксіомою професійної охорони є те, що ці два типи охорони не можуть поєднуватись. Цим займаються різні люди і по-різному.

Повернемось до шкільної охорони. А що охороняє вона? Приміщення школи чи дітей? Що є об’єктом уваги? Питання важливе – бо відповідь визначає спосіб охоронних дій та вектор уваги.

Охоронець, що сидить непорушно біля входу, насправді охороняє приміщення від небажаного проникнення та від всіляких зазіхань саме на нерухомість. На цьому сконцентрована його увага.

Охоронець же, який охороняє дітей, весь час повинен знаходитись в русі, контролюючи ситуацію саме серед учнів і забезпечуючи їхню безпеку. Це зовсім інший тип охорони, ніж той,який ми бачимо в школах. Отже виходить, що ми платимо гроші далеко не за те, що бажаємо отримати.

Не може бути охорона ВЗАГАЛІ. Не існує універсальних охоронців. Різні підходи, різна мета. Насправді охоронець, що непорушно сидить біля входу, жодним чином не впливає на безпеку дітей. Це просто викинуті на вітер гроші. Точніше не на вітер, а на охорону муніципального майна. Таким чином часто батьки оплачують не безпеку своїх дітей, а безпеку майна, яке їм не належить.

Який же вихід з цієї ситуації? Перш за все потрібно усвідомити, що проблема існує. Потрібні консультації з спеціалістами з охорони. Вони є в нашій країні. Потрібен зовсім інший підхід і інші люди для такої важливої справи. Якщо, звичайно, ми дбаємо про результат, а не про формальну наявність охорони. Безпека дітей залежить і від нас. Час давати відповіді на запитання прийшов.

Оригинал

Освіта.ua
22.09.2017

Популярные блоги
Д. Коптило: реформаторы не виноваты, что изменений нет Далеко не Клопотенко, Супрун или Гриневич виноваты в том, что перемен к лучшему не происходит
В. Онацкий: репетиторство как альтернатива школе Бороться с репетиторством не стоит, но нужно улучшать образовательный процесс в школах
Олег Фасоля: на сколько же выросла зарплата учителя? Государство не может обеспечить уровень зарплаты, который должен соответствовать статусу педагога в обществе
А. Костюк: Польше нужны таланты, а Украине – нет? Система высшего образования Украины обречена продуцировать массовый образовательный продукт, а не уникальный
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев