С. Горбачев: руководитель должен быть лидером

Автор: Сергей Горбачев, директор Специализированной школы им. Ивана Багряного №148 г.Киева.

Ось наткнувся на коментар, де вчителька пишається, що не стала подаватися на конкурс директорів, бо «все куплено і шансів нема».

Привід заяви - хабар, на отриманні якого затримали «громадського діяча», який обіцяв «порішати призначення». Хоча для мене - абсолютна загадка, як би він це зміг зробити за умови виключної прозорості процесу, прямої трансляції засідань комісії та голосування. Вочевидь, жадібність настільки засліпила, що його мозок просто вимкнувся.

Але зараз про інше. Стало цікаво: хто ж ця людина, яка хоче стати директором, але не стала подаватися, бо «всі продажні»? Як вона мислить? Що вона думає про свою роботу? Що вона пропонує для розвитку освіти і школи? тощо...

Насамперед, виявилося, що людина досить включена у мережу: кожного дня - по три-чотири активності. Тобто - вона в інформаційному просторі.

АЛЕ! У мене рука заклякла гортати її стрічку у сподіванні побачити хоч одну її власну думку.

Протягом місяця (на більше у мене сил не вистачило) тільки перепости квіточок, «крилатих фраз», рецептів, деяких освітянських новин і чужих матеріалів.

ЖОДНОЇ власної думки, ЖОДНОЇ рефлексії навіть на те, що вона репостить, не кажучи вже про вираження позиції.

Скоріше за все, ця людина - гарна вчителька, бо, принаймні, цікавиться чужим досвідом, репостить нормативку, патріотично налаштована тощо.

Але ж, вибачте, це - абсолютно недостатньо для керівника, який має бути лідером, мати власну позицію - і не приховувати її.

Я впевнений, що якби та людина подалася на конкурс, у неї дійсно не було б шансів. Але не через конспірологію, а тому, що керувати закладом освіти - то інша робота. І до неї треба мати хист, знання та бажання. І одна з критично важливих складових - мати власну думку, аналізувати та творити, а не тільки повторювати чуже.

Не всі з колег-директорів, звичайно, виявляють себе публічно: багато хто вважає, що це зайве. Це - їх позиція, яка мені особисто здається не дуже сучасною.

Але якщо вони присутні у публічному просторі - то вони оригінальні, відкриті, їх цікаво читати та спостерігати за їх роботою.

Серед них нема таких, що лише транслюють чуже, вони - творці і лідери. І це - головне.

P.S.

Очікую у коментах холівар на тему «треба працювати, а не піаритися».

Оригинал