В. Мисан: учебники 2016 года (8 класс) - «макулатура»

Автор: Виктор Мисан, кандидат педагогических наук, доцент, заслуженный учитель Украины.

Етюд №5.

Цьгоріч восьмикласники працювали за новими підручниками. І що вам сказати? Так, як було, чи трохи «припудрити» реальність у контексті позитивних змін освітньої реформи? Скажу так, як було, бо ця брехня на кожному кроці просто ЗАДОВБАЛА. І саме головне: КОМУ БРЕШЕМО? Собі ж та ще й самі!

Два роки тому, коли мене запросили до групи з корегування навчальних програм з історії, пропонував взагалі перестати змінювати програми та випускати нові підручники. Скільки державних грошей витрачено на макулатуру!!! Краще б за них побудували декілька шкіл, дитячих садочків, провели капітальний ремонт тих приміщень, які руйнуються, перекрили десятки «гнилих» покрівель тощо. НАРОД, У НАС Є НА ЩО ПЕРШОЧЕРГОВО ВИТРАЧАТИ ГРОШІ В ОСВІТІ! ЧОМУ МИ РОЗТРИНЬКУЄМО СВОЇ Ж КОШТИ? ЦЕ Ж НЕ ГРОШІ ДЯДІ СЕМА! ЦЕ – НАШЕ, ВАЖКО ЗАРОБЛЕНЕ НАМИ!!!

Чому для характеристики підручників 2016 р. (8 клас) використано термін «макулатура»?

По-перше, вони – паперові і через 5 років дійсно стануть макулатурою.

По-друге, їх не можна віднести до навчальної літератури нового покоління. Чому? Наші школярі працювали за підручниками Г. К. Швидько, П. О. Чорнобай (Історія України) та О. В. Гісем, О. О. Мартинюк (Всесвітня історія). Обидві книжки 100% відповідають програмі. У обох підручниках відкориговано авторський текст, оновлено навчально-методичний апарат, подані матеріали і алгоритми практичних занять. Цей перелік можна продовжити. Він стосуватиметься також навчальних книг інших авторів (тепер їх ми маємо купу!). Але всі ці підручники не дозволяють зупинитися і дати відповідь на те сокровенне запитання англійського вчителя історії Грема Макквіна – «ЧОМУ ТАК СТАЛОСЯ?». Як казав покійний Аркадій Райкін: «Будинок - великий. Народу – сила-силенна, а поговорити немає з ким!»

Серед восьмикласників, що поглиблено вивчають у нашому закладі іноземну мову, спостерігав таке явище. Є група дітей, які успішно освоюють іноземну мову і не викликають серйозного непокоєння у педагогів-філологів. Однак, на історії вони серед неуспішних, тягнуть «лямку» у межах 3 – 5. Чому?

Серед чинників, що сприяють їм бути успішними з іноземних мов, можна б виділити:

• кількість годин (їх суттєво більше);
• кількість учнів в групі (їх вдвічі менше, ніж на історії);
• систематичне використання іншомовного інформаційного середовища (учні люблять слухати пісні іноземних виконавців, відвідують іноземні сайти, переглядають фільми у оригіналі тощо).

Умови оволодіння іноземною мовою для цих дітей є більш комфортними, ніж ті, які можемо запропонувати і створити, вивчаючи всесвітню історію або історію України.

Тема з історії України: «Правобережна Україна: від Андрусівського перемир’я до «Вічного миру». Хронологічно – це період з 1667 р. до 1683 р. Дуже складний період для розуміння. Складність обумовлена динамікою подій. Все змінювалося, як у калейдоскопі. Майже в один і той же час відбувалися важливі події на Лівобережжі, Правобережжі, Запоріжжі, між Дністром і Півд. Бугом, Поділлі, Галичині, Брацлавщині. Десятки подій, чимало історичних осіб, старі-нові союзники і вороги, важливі договори і рішення, «крій» українських земель, боротьба за гетьманську булаву, спроби об’єднатися на тлі наклепів і протистоянь старшинських угрупувань.

Просто фантастичний матеріал для того, щоб зрозуміти як все можна втратити після такої важкої тривалої боротьби і чисельних жертв (1648 – 1657 рр.). Але вкотре ми повз все це з учнями «проскочимо галопом». У нас 45 хвилин навчального часу. 36 учнів у класі (!). Прогноз підтверджений роками: учні не зрозуміють матеріалу (він надто складний і потребує розкриття окремих деталей, комунікації, пригадування вже вивченого раніше, встановлення взаємозв’язків тощо).

Занурюватися і вчитуватися в історію власного народу самостійно учні не захочуть. «Галоп» відбиває у них будь-які бажання. Безліч подій та імен заважають зрозуміти суть, вибудувати логічний ряд, пояснити і усвідомити важливість того, що відбувалося у минулому. Галоп! Ми скачемо програмою, ІСТОРІЄЮ, а відповідно і - ЖИТТЯМ. І така картина майже з кожної теми і кожного курсу.

А тепер дайте відповідь на таке запитання: ЧОГО ВАРТУЄ ТЕ НОВЕ, ЯКЩО ШКОЛЯРІ НЕ МОЖУТЬ ЙОГО ОПРАЦЮВАТИ І ОСИЛИТИ?!

А може, ви мали і маєте справу з іншими дітьми? Може, ваші педагоги – неперевершені майстри власної справи? Тоді ж чому тисячі дітей, у тому числі і ваших, шукали, шукають і продовжуватимуть шукати репетиторів у старших класах і чому тисячі не справилися із ДПА-ЗНО та не подолали тестовий поріг «склав»?

Ось така вона не дуже весела історія з оновленою програмою і підручниками з історії. Попереду нас чекають такі ж історії, бо цьогоріч ми вкотре оновили програму (?!)

Оригинал