Osvita.ua Блоги Владимир Белый: культура тестирования - мы и мир
Владимир Белый: культура тестирования - мы и мир

Только предвзятые не понимают, что тесты - самая практичная истина об уровне образованности

Владимир Белый: культура тестирования - мы и мир

Автор: Владимир Белый, заместитель директора по УВР, физико-технический лицей г. Херсона.

Розвинена культура тестування стала світовим трендом. Тести широко застосовуються в успішних освітніх системах сотень країн світу. Країнах, де не має проблем ні з грішми, ні з тим, що на них можна купити чи чим захистити себе у скрутну годину. Наприклад, у Туреччині всі, хто навчається, від малечі до дорослих, проходять тестування настільки регулярно і з усіх предметів, які вивчають, що кількість щомісячних тестів у них значно переважає кількість переглянутих фільмів.

У нас, в Україні, суттєво протилежне ставлення до тестів. При чому таке, що поєднує непоєднуване.

З одного боку, - чи не кожен, навіть вчитель, щороку «авторитетно» заявляє про те, ЯКІ погані тести змусили виконувати дітей оті «звірі» з УЦОЯО. Навіть попри те, що не самі , не їхні близькі, навіть не були до того дотичними. Мабуть тому, що тести можуть на них «чатувати» у майбутньому.

З іншого боку, - ПЕРЕВАЖНА більшість тих учнів, які наполегливо вчилися, а особливо їхні батьки, щиро завдячують тестам за гарантовану можливість подальшої самореалізації у відповідному їхнім знанням університетському середовищі. І це ще попри те, що це середовище у нас є ще надто перенасиченим відверто слабкими студентами. Адже нижні пороги «склав/не склав» у нас досі лишаються настільки низькими, що й близько не відповідають мінімальним вимогам програм вищої освіти.

ЩО ж розміщується посередині між цими двома а полюсами?

А між ними – реальне життя, у якому не ми експортуємо до Туреччини товари, продукти, послуги та робітників для виконання будівельних чи дорожніх високотехнологічних робіт, щоб на отримані від того гроші насолоджуватись ситим життям. А якраз прямо навпаки – вони нам. Вони, котрі звикли до тестів. Більше того, турки кажуть: «Ви працюєте так, щоб відпрацювати робочий час, а ми працюємо, щоб чітко за графіком виконати поставлене завдання». Там, у Туреччині, до обіду одна норма у розрахунку на одну годину, а після обіду – інша. Дещо менша, бо людина природно втомлюється до кінця робочого дня. Але, УВАГА, при цьому, якщо ти не виконав норму до обіду, то щоб ти не «творив» після нього – день повністю лишається без оплати. Як це точно відповідає нашій приказці: «Дорога ложка до обіду» і як відрізняється від нашого ставлення до технологічної дисципліни праці. Ну і як бачимо, результати також вражаюче різні.

ЩО важать тести у житті учня, вчителя, методиста і країни в цілому?

УЧЕНЬ і ВЧИТЕЛЬ.

Ось приклад тесту, який разом з йому подібними одного разу будучи переосмисленими круто змінили самооцінку як самого педагога, так і його студентів: «Большой грузовик и маленькая легковушка сталкиваются на шоссе. Сила, оказанная на грузовик легковушкой: а) больше силы, оказанной на легковушку грузовиком; б) равна силе, оказанной на легковушку грузовиком; в) меньше силы, оказанной на легковушку грузовиком; г) не существует, то есть легковушка не оказывает на грузовик никакой силы». Правильным здесь является ответ б): обе силы равны. Однако большинство студентов – как до курса по физике, так и после него – «интуитивно» выбирают ответ в)».

На цьому прикладі дуже успішний педагог і не менш успішні студенти Гарварду зрозуміли, що у них із ЩОСЬ важливим у навчанні дійсно НЕ ТАК! Зрозуміли завдяки простому тесту на один з ключових фундаментальних законів природи взаємодії: будь-яка дія завжди має РІВНУ і протилежну їй протидію. Заковикою успіху у них стала кардинальна відмова від акценту на традиційні фронтальні форми навчання – тести потрібно не лише виконувати, а й детально їх розбирати, роблячи при цьому акцент на допомогу учням/студентам не тільки з боку самого вчителя, а й студентами один одному і саме під час занять за розкладом. Виявилося, що за такої методики можна взагалі чи не відмовитися від лекцій з базової теорії.

Звісно, мова про учнів/студентів, котрі хочуть, можуть і роблять так, щоб вивчитися. Аналогічно, мова про педагогів, котрі хочуть, можуть і роблять так, щоб навчити.

МЕТОДИСТИ і МЕТОДОЛОГИ

Чим конкретно і принципово відрізняються перші від других? Головна заковика у тім, що перші вчать дорослих працювати, а самі при цьому ніяк не можуть/не хочуть бути відповідальними за результати свого «навчання». У той же час методологи – це ті, кого залучають зовнішні незалежні стейкхолдери до організації своєї діяльності на цільових началах та чітких умовах винагороди праці, котра прямо залежить від кінцевих результатів тих, хто, залучаючи методологів, РЕАЛЬНО прагнув до кращого.

Відтак, якщо поєднати зміст попереднього про учнів і педагогів ось з цим, що прямо вище і подивитись на традиційну для нас організацію роботи нашої методичної служби, то можна отримати вичерпні відповіді на ДВА наступних принципових питання:

  • перше: чому в успішних освітніх системах сотень країн світу НЕМАЄ штатних методичних служб?
  • Друге: чому ТАК БАГАТО сегментів нашої освітньої системі боїться тестів чи сертифікації на предмет володіння фундаментально-базовими науковими поняттями?

Якщо просто і коротко, то ТОМУ, ЩО над тестами потрібно добряче ПРАЦЮВАТИ, а без них достатньо просто відробляти «добуті» тарифікаційні години. Якщо МИ прагнемо бути гарними в очах власної совісті, то, звісно, будемо схилятися до першого. Якщо прагнемо потакати власній природній ліні, то до другого. За першого, матимемо гарний авторитет в учнів і їхніх батьків і матимемо його навіть немов просто так. Як щасливий дарунок долі. У другому випадку потрібно весь доводити, що тести є річчю «дебільною», що вони нищать «кращу у світі радянську модель освіти» і т. д. і т. п.

Не тільки «диявол ховається у дрібницях». Гарні успішні системні речі також робляться завдяки уважному ставленню до ВАЖЛИВИХ дрібниць. Якщо для того, щоб скористатися тими зручностями, що надає ПЕРСОНАЛЬНИЙ сучасний автомобіль, потрібно ОСОБИСТО оволодіти адекватною тому технологічною культурою, то і задля благ від освіти високої якості також необхідно оволодіти адекватною їй освітньою технологічною культурою. Особисто. Як педагогу, так і учню/студенту.

Що у житті є критерієм істини?

Звісно, що практика. Потрібно бути вкрай упередженим, щоб не бачити, що саме ТЕСТИ є найбільш практичною освітньою істиною щодо рівня освіченості. Хто б що не казав. Якщо ти такий розумний, то чом би тобі й не «утерти носа опонентам» і не розправитися з тестами «як Бог з черепахою»? Тобто написати їх щонайкраще.

Звісно, що започаткувати принципово іншу культуру тестів у державі реально може лише дійсно високоосвічена державна еліта. На перших порах пересічний рівень буде цьому лише опиратися. Як з усім прогресивно новим. Сумно, але поки що у нас з рівнем самої еліти ВЕЛИКА проблема.

Оригинал

Освіта.ua
16.06.2017

Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!