В. Мисан: ЗНО по истории и компетентностный подход

Автор: Виктор Мисан, кандидат педагогических наук, доцент, заслуженный учитель Украины.

Про наболіле...

Зразу ж зауважу, що є прихильником компетентнісного підходу в освіті взагалі та навчанні історії України зокрема. І хоча його почали упроваджувати ще з 2008 р., особисто у мене складається враження, що самі розробники ідеї та сучасне найвище освітянське керівництво «зеленого поняття» не мають, що воно таке - отой компетентнісний підхід.

Чому? От поясніть мені: якщо упродовж 10 років в освітній системі України упроваджувався компетентнісний підхід, то за цей час він мав би не просто укорінитися, а витіснити з освітянської ниви стару систему, зорієнтовану на заучування та запам’ятовування знань. Але ж «старушка» не просто «здравствує», вона зайняла «кругову оборону» і вперто не дає пробитися паросткам нового.

Вже не говорю про шкільні підручники з історії, які «клепають» за державні гроші на старій основі і які непосильним тягарем задавлюють дитячі голови фактологічним матеріалом замість того, щоб вчити мислити і аналізувати. Спробую проаналізувати останні завдання ДПА-ЗНО з історії України, щоб переконатися наскільки вагомим є поступ сучасної історичної дидактики у цій царині.

Один із моїх учнів, що здавав цьогоріч ДПА-ЗНО з історії України, приніс сертифікаційну роботу (Зошит №8), яку й збираюся проаналізувати. Зауважу, що завдання загалом не складні … для вчителя, який все життя викладає історію і учня, який мав гарного репетитора і упродовж останнього року (двох) навчання регулярно (!) вчив-повторював історію України від найдавніших часів до сьогодення. Але чи всі батьки мають можливість винайняти такого репетитора?

«До чого тут репетитор?» – запитаєте ви. Учитель, який намагається реалізувати компетентісний підхід у навчанні історії (тобто вчить мислити), сучасних школярів не підготує до ДПА-ЗНО. Чому? Він повинен працювати по-старому – вчити зазубрювати і запам’ятовувати. Завдання сертифікаційної роботи побудовані винятково на знанні фактологічного матеріалу. Знаєш – успішний. Не знаєш – «Вовочка» із шкільних анекдотів про МарІвановну.

Завдання 1 – 23, які мають лише одну правильну відповідь.

Щоб відповісти на Завдання 1. Відстоювання самодержавства, невизнання українців і білорусів як окремих народів, неподільність Російської імперії, антисемітизм – це складові програми: А. "чорносотенців". Б. "народовців". В. "москвофілів". Г. "українофілів". потрібно знати (!) програмові засади політичних партій та рухів другої полови ХІХ – початку ХХ ст. А це десятки організацій, які згадуються у шкільній програмі та відповідно у підручниках.

Щоб відповісти на Завдання 2 та встановити, що ж відбулося у 1907 р. на західноукраїнських землях, потрібно ідентифікувати (знати!) запропоновані варіанти відповідей: А. об’єднання Галичини, Буковини та Закарпаття в єдиний Коронний край. Б. відкриття у Львові окремого українського університету. В. впровадження загального виборчого права для чоловіків. Г. започаткування політики «нової ери» в українсько-польських відносинах.

Для виконання Завдання 3 потрібно знати (!) початок бойових дій у роки Першої світової війни на українських землях.

У Завданні 4 потрібно знати (!) текст «Тимчасової інструкції Генеральному секретаріатові…» (хоча вивчення цього документа не передбачено навчальною програмою).

Щоб виконати Завдання 5, потрібно не просто орієнтуватися в просторі (на карті), а знати (!) межі державного утворення, що виникло на західноукраїнських землях у 1918 р, знати (!) = запам’ятати фото історичних діячів, один з яких був Президентом цього державного утворення.

Завдання 6 – 8 укладені на основі "Варшавської угоди", яку підписали уряди УНР і Польщі. І тут також потрібно знати (!): коли укладена ця угода; який із її пунктів викликав негативну реакцію політичних і громадських кіл ЗУНР; подію, яку варто сприймати, як порушення одного із пунктів угоди.

Завдання 9 – знати (!) = орієнтуватися в історичному періоді (етапі) соціалістичного будівництва.

Завдання 10, як на мій погляд, сформульовано не коректно. І ті учні, які обрали як варіант відповіді "А", можуть навіть документально довести в апеляційному порядку, що вони відповіли правильно. Фактично тут дві правильних відповіді. Чому? Все залежить від того, на чому акцентувати, аналізуючи запропоновану цитату: а) на хлібозаготівлі, збільшення якої і призвело до голодомору (передумови), б) хлібозаготівлі, що динамічно зростала (збільшувалася) і передбачала свідоме вилучення зерна в українського селянства (тут вже відстежується мета). І для виконання цього завдання потрібно «купу» знати (!) всього, щоб уміти аналізувати. З іншого боку, саме це завдання укладено з врахуванням компетентнісного підходу. Із 10 поки що лише одне!

Всі інші завдання – 11- 23 також укладені з використанням того, що учні знатимуть (!) : де діяв таємний університет, коли могли розповсюдити листівку вказаного змісту, район базування УПА, час повстання політв’язнів Норильська, зображення полотна Т. Яблонської, характерні риси для економічного розвитку СРСР 1953 – 1958 рр., і т. д. і т. п.

Аналізу і логічних міркувань вимагають від учня лише завдання 28, 30. Всі ж інші базуються на знанні історичного матеріалу, запам’ятовуванні дат, прізвищ, подій, ознак, фрагментів тестів писемних документів, зображень діячів тощо.

І де тут реалізація компетентісного підходу на 10-му році його упровадження? Чи знають укладачі завдань, чи розуміють вони «Що таке компетентісний підхід у навчанні історії»? Як його реалізувати у навчальній програмі, в організації навчання історії і насамкінець – у завданнях ЗНО-ДПА?

Оригинал