Osvita.ua Блоги А. Мирошниченко: имитация физического развития в школе
А. Мирошниченко: имитация физического развития в школе

Прививание ребенку вкуса к спорту, введение в мир развития своего тела должны быть целью физкультуры

А. Мирошниченко: имитация физического развития в школе

Автор: Александр Мирошниченко, актер, режиссер, драматург.

Фізкультурне

Зібрались тут в школах нормативи з фізкультури вводити. Мета, правда, не зовсім зрозуміла. Якщо відкинути псевдопафос з приводу «здоров’я дітей» - жоден з авторів ідеї пояснити доцільність не зможе.

А власне, для чого пояснювати? Нормативи на те і нормативи, щоб їх здавати, а не розмірковувати над ними. Біжи, а не думай! Приблизно така логіка.

Звідси виникає цілком логічне питання. А чи взагалі потрібні уроки фізкультури в школі? Те, що спорт дітям потрібен, – факт. І те, що спорт повинен бути в шкільній програмі, – аксіома.

Але між спортом і уроками фізкультури далеко не стоїть знак рівняння. Це як порівнювати МІВІНУ і ПАСТУ А ЛЯ КАРБОНАРО. Формально і те і інше – макаронні вироби. Але ж різниця колосальна!

Знову натикаємось на інерцію радянської освіти. Замість великої кількості спортивних секцій в стінах школи і в рамках шкільної програми – імітація фізичного розвитку. Замість реального фізичного розвитку дитини – формальні тести. Тести передбачають оцінку.

А чи потрібна оцінка в нелегкий справі боротьби за здоров’я дитини? Як це взагалі реально оцінити? Успіхи одного – в шкалі тестів це провал іншого.

У кожного свої можливості і відповідно свої досягнення. І не в оцінках справа. Прищепити дитині смак до спорту. Ось, власне, єдина мета фізкультури в школі. Не оцінку поставити. Не підготувати олімпійського чемпіона. А саме ввести в прекрасний світ розвитку свого тіла.

Немає педагогів, скажете? Неправда. Є. Тисячі і тисячі. З різних видів спорту. Готових працювати. Тільки їх не дуже до школи запрошують. Бо кому потрібен в школі тренер з карате чи гімнастики? Нікому. Це вже позашкільна освіта. А школі потрібен контролер виконання тестів. Не більше. Як правило нереалізований спортсмен з купою комплексів.

В ідеалі потрібен вибір для дитини. Хочеш – йди займайся футболом. Хочеш – карате. А може, є бажання зайнятись йогою? Без тестів. Для власного задоволення. Лише так у шкільній фізкультурі буде сенс.

Розумію, що мрію про майже недосяжне. Але ж мрії мають здатність реалізовуватись. Якщо дуже хотіти і не погоджуватись на вбогу та абсурдну реальність.

Оригинал

Освіта.ua
20.03.2017

Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!