![]() |
Идея «учителей из народа» свидетельствует о глубоком образовательном кризисе |
И. Ликарчук: надо на два года прекратить набор в педагоги
Автор: Игорь Ликарчук, экс-руководитель Украинского центра оценивания качества образования.
Повернуся до теми про «вчителів із народу».
Переконаний, що поява цієї ідеї зумовлена щонайменше кількома чинниками.
- Надзвичайно низький рівень якості педагогічної освіти. Наші педуніверситети не випускають кваліфікованих фахівців уже багато років. Та і багато із них педуніверситетами фактично уже уже не є.
- Неспроможність освітніх чинуш проводити ефективну кадрову політику, займатися кадровим менеджментом. В Україні так і не створений цивілізований ринок педагогічної праці.
- У нас залишився совковий підхід у визначенні спроможності до педагогічної діяльності. Сьогодні єдиною перепусткою до здійснення педагогічної діяльності є диплом про набуття педагогічної спеціальності. Цей диплом засвідчує, що людина щось вивчила та щось знає. Але чи готова вона до професійної педагогічної діяльності, диплом ніколи не гарантував і не гарантує.
Саме тому я не втомлююся говорити про необхідність обов'язкової, а не вибіркової сертифікації та ліцензування педагогічної діяльності. Ліцензія має надавати право її здійснювати. Диплом повинен бути обов'язковою умовою для її отримання. Між іншим, навіть у Росії із 1 січня запроваджене таке ліцензування.
Ідея залучення «вчителів із народу» свідчить про глибоку освітню кризу та неспроможність чиновників її вирішити з допомогою сучасних механізмів.
Тому й вдаються до якихось ерзац-дій, заграючи з громадськістю та суспільною думкою.
Що робити? Якби я був міністром (не дай Бог), то зробив би таке:
1. На два роки припинити набір в педуніверситети на педагогічні спеціальності. Немає потреби викидати на помийницю бюджетні кошти. За два роки докорінно перебудувати систему вищої педагогічної освіти... Через два роки розподіл держзамовлення між педунверситетеми здійснювати лише на засадах відкритого й прозорого тендеру з чітко визначеними вимогами до підготовки випускників.
2. МОН має зайнятися створенням ринку педагогічної праці.
3. Запровадження обов'язкової сертифікації та ліцензування педагогічної діяльності.
4. Глибока реорганізація педагогічної науки шляхом позбавлення НАПН бюджетного фінансування й перехід до оплати за рахунок бюджету конкретних наукових розробок за замовленням держави або впроваджених к практику. Можу деталізувати кожен із запропонованих шляхів вирішення проблеми.
Освіта.ua
16.02.2017