С. Квит: планы правительства на ближайшие годы

Автор: Сергей Квит, экс-министр образования и науки.

Оскільки сьогодні мені не вдалося виступити на круглому столі стосовно плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року, я вирішив викласти свої пропозиції письмово.

Насамперед слід відзначити багато позитивних здобутків Міністерства освіти і науки та Уряду, серед яких підняття зарплат освітянам, збільшення регіонального фінансування освітньої інфраструктури, розробка концептуальних засад реформування середньої школи, проведення в першому читанні базового законопроекту «Про освіту» та ін. Сам план дій уряду стосовно науки та освіти також є солідним документом.

Я хочу зупинитися на кількох питаннях, які потребують спеціальної уваги. По-перше, мова йде про необхідність поглиблення частини про інтеграцію науки та вищої освіти, вживаючи саме такий концепт. Проблема полягає в глухій консервативній позиції найвищого керівництва НАН України та повному ігноруванні Закону «Про наукову і науково-технічну діяльність» (2015).

Ми бачимо прагнення нічого не змінювати і нікуди не рухатися. Така позиція є надзвичайно небезпечною. Вона може знову викликати хвилю вульгарного заперечення важливої ролі вітчизняної науки, яку нам з великими труднощами вдалося подолати більше року тому. НАН України згадується лише один раз у тексті Плану дій Уряду. Потрібно додати їм доручення представити ближнім часом на засідання Уряду детальний план реформування академічної сфери у світлі імплементації Закону та дій самої НАН України. З новими ідеями і перспективами.

Тут обов’язково мають бути озвучені критерії інтеграції, наприклад, скільки спільних магістерських і PhD програм було відкрито академічними інститутами та університетами, скільки спільних дослідницьких грантів здобуто тощо. Стосовно зобов’язань уряду – повне сприяння запуску Академічного університету (у спільному підпорядкуванні МОН та НАНУ) до початку наступного навчального року.

По-друге, освітнім реформам шкодить відсутність нормальної співпраці між МОН та Комітетом ВР з питань науки та освіти. До складу цього Комітету входить всього шість народних депутатів – він найменший у теперішньому парламенті. Тому як тільки котрийсь народний депутат вирішує переходити до популізму і шантажу, він легко блокує діяльність самого Комітету й «викручує руки» Міністерству.

Саме так сталося з питанням технікумів і коледжів, які дивним чином зникли з поля професійної освіти. Нагадаю, що краща світова практика заохочує нас створювати багатопрофільні заклади, обласні ради стейкхолдерів, які прийматимуть головні рішення стосовно розвитку чи припинення певних професій у різних регіонах.

Натомість теперішня ситуація фактично розвернута в бік радянської концепції, з поділом закладів на професійно-технічні і середні спеціальні. Причому останні сором’язливо притулитися в Законі «Про вищу освіту» (2014), який насправді є законом про університетську освіту. Законопроект «Про професійну освіту» чомусь тепер веде мову лише про ПТУ, а для технікумів і коледжів ніби в перспективі передбачається окремий закон. Такий підхід є концептуальним нонсенсом і абсурдом, за що несе персональну відповідальність народний депутат Олександр Співаковський, який продовжує марити посадою голови Комітету.

По-третє, в планах Уряду має бути зазначена зміна форми фінансування вищої освіти через відмову від держзамовлення, запровадження базового фінансування та фінансування за напрямами діяльності, підвищення вимог до статусу університету – з одночасним поглибленням фінансової та організаційної автономії. Це має призвести до укрупнення й підвищення якості українських університетів. Також до масового закриття тих ВНЗ та їхніх філій, діяльність яких спрямована не на досягнення високої якості та кращих світових стандартів, а на фактичний продаж дипломів. На кількість студентів це не виплине. Відповідний законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування вищої освіти (щодо економічних відносин у сфері вищої освіти)» уже розроблений. Він потребує подальшого обговорення і доопрацювання.

Оригинал