Владимир Белый: универ и финансы

Автор: Владимир Белый, заместитель директора по УВР, физико-технический лицей г. Херсона.

Зараз обговорюється нова модель фінансування вищої освіти. Для нас, практиків шкільного сектору, це питання також має значення, бо від рівня вимог університетського середовища прямо залежить мотивація наших учнів тягнутися до нас як гарних знавців основ наук. Існуюча практика списування та оцінок за хабарі бере початок не у школі. Вона родом з УНІВЕРІВ і не тільки як таких, де набуває значущої життєвої «цінності», бо всі знають, що саме вона багатьох якби виручає, бо є тим робочим «інструментом» завдяки якому можна гарантовано зберегти свій статус.

Запропоновану до обговорення нову модель фінансування вищої освіти давно очікують широкі верстви населення, бо є підстави сподіватися, що вона стане першою «цеглиною» у процесі створення по-справжньому потужних РЕГІОНАЛЬНИХ УНІВЕРІВ в усіх обласних центрах.

Країна почне забувати поняття — «провінційний університет». ЧОМУ? Тому що стає можливим фінансувати з державного бюджету на 100% ВСІ базові потреби УНІВЕРСИТЕТУ як державного закладу щодо його СТІН, ОБЛАДНАННЯ та ТЕПЛА, ВОДИ і СВІТЛА тощо.

А головне те, що найсильніші абітурієнти підуть саме до цього закладу, що у свою чергу забезпечить йому статус гаранта якості освіти, бо остання прямо залежить, у першу чергу, від якості студентського контингенту. Потужна професура з΄являється услід, а не навпаки. Звісно, що тут як у колі, що без кінця і початку, або в історії з яйцем та куркою, але зі слабкими студентами про таке цього «коло» мріяти даремно.

А далі ця НОВА формула ОБСЯГІВ фінансування вже самої освітньої діяльності як функції від вибору студентів сама спрямує життя у кожному обласному центрі до появи у ньому потужного УНІВЕРУ замість теперішніх 4–6 відверто непрестижних ВНЗ. Звісно, що мова не про всі регіональні ВНЗ, а навпаки – на основі дійсно кращих і постане той УНІВЕР, на який давно очікує регіональна спільнота, бо ж кому вже й так хочеться відриватися від близької рідної домівки, щоб податися у далекі і часто не такі вже й приязні до «провінціалів» краї.

До речі, більшість наших теперішніх якби університетів родом з колишніх відомчих інститутів, які ніколи власне загальнодержавними й не були. Тут або вони самі свої стіни і т.п. фінансують, або просяться до справжнього потужного університету рідного обласного центру на правах окремих факультетів, що буде лише на краще як для населення регіону, так і нації загалом, бо ж БУДЬМО для неї означає не розділення, а гуртування.

Оригинал