Олег Охредько: дистанционная неправда

То, что противоречит правде,
истине; ложь; противоположное правде.
Академический толковый словарь (1970-1980)

Автор: Олег Охредько, эксперт, аналитик Центра гражданского образования «Альменда».

Що таке неправда? Це брехня, а іноді правда, але не повна. Ось все розповіли, але тільки трішечки недорозповіли. Іноді це трішечки змінює все, що казали до цього.

«Відгриміли» виступи щодо окупації Криму Росією 2 роки тому. «Відзвучали» переможні реляції державних та і громадських очільників про «боротьбу» та успіхи. І знову тематика анексованого Криму зійшла нанівець.

Практично всі виступаючі щодо окупованих територій, підкреслювали одну річ – боротьба за повернення Криму перейшла у поле боротьби за людей і в головне — за молодь. Ось тут на перший план виходить освіта. Можливість молодих громадян України, які мешкають в тимчасово окупованому Криму отримувати українську освіту.

Серед небагатьох шляхів або можливостей для кримчан отримати українську освіту частіше всього називають дистанційну освіту. Так от, дистанційної освіти для громадян України, які мешкають на території тимчасово окупованого Криму практично не існує. Що ж це означає? Розглянемо детально кожне слово.

По-перше: «не існує».

Для існування будь-якої освітньої системи в державі, необхідні певні умови. Основними з них є наявність нормативно-правової бази, матеріального та методичного забезпечення, педагогічних кадрів.

Для функціювання дистанційної освіти певна законодавча база є. В п.3 Статті 9.Закону України «Про загальну середню освіту» говориться: «3. Загальноосвітні навчальні заклади можуть створювати у своєму складі класи (групи) з … дистанційною формою навчання, …». Існує спеціальне Положення про дистанційне навчання, в якому викладені основи організації даної форми. Також МОН видало лист №1/9-26 від 22.01.2015 «Щодо використання технологій дистанційного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах», в якому закликає навчальні заклади використовувати дистанційне навчання і для учнів з окупованого Криму. Але в цьому вороху документів відсутній один папірець – це документ, який визначає систему оплати. Основний документ з організації дистанційного та й будь-якого навчання. Адже саме в цьому документі прописуються всі форми роботи, система оплати, кількість учнів в групі, можливості індивідуальної роботи і навіть кількість часу для проведення того чи іншого заняття. Реально сьогодні керівники навчальних закладів, які проводять дистанційне навчання, діють на власний розсуд.

Ще для дистанційної освіти необхідне матеріальне забезпечення. Перелік необхідного матеріального забезпечення описується в Положенні про дистанційну освіту - п.5.3. Системотехнічне забезпечення дистанційного навчання. Сьогодні дистанційне навчання неможливе без Інтернету, в якому використовуються різноманітні засоби і форми А все це вимагає доволі багато необхідного обладнання, якого в школах не має.

Також з технічним забезпеченням до матеріальної бази відноситься і наявність відповідних програм. Про ліцензійну операційну систему та офісний пакет навіть і розмовляти немає потреби. Але потрібні ще й спеціальні програми, яка буде об’єднувати всю систему – лекції та додаткові матеріали, систему реєстрації та перевірки знань й інше. При чому ця система повинна мати доволі серйозну систему захисту І за всім цим потрібно постійно слідкувати – як за технікою, так і за програмним забезпеченням.

Окрім технічного персоналу потрібні і вчителі. А сама організація та проведення дистанційного навчання відрізняється від звичайної системи освіти і для цього потрібно готувати. Не дарма у Положенні про дистанційну освіту є навіть окремий пункт 5.2., який зобов’язує педагогів «підвищувати свою кваліфікацію щодо організації та володіння технологіями дистанційного навчання (не рідше одного разу на 5 років та обсягом не менше 108 академічних годин)». А на сьогодні жоден із закладів перепідготовки педагогів не має окремого курсу для підготовки та перепідготовки вчителів для дистанційної освіти.

І ще, для організації дистанційної освіти потрібне методичне забезпечення, спеціально розроблене для такої освіти, при чому з всіх предметів. Для організації дистанційної освіти тільки в одній паралелі потрібні розробки не менше ніж з 15 предметів, в кожному з яких по 36 – 108 годин на рік, які повинні складатися з лекційного та додаткового матеріалу, перевірочних, самостійних та контрольних робот, а точних предметів – ще й лабораторні. При чому все це повинно існувати на початок навчання.

На останнє потрібно згадати і про оцінювання рівня знань дітей, які пробують навчатися дистанційно. Відповідно міністерських папірців для продовження навчання потрібно надати документ про рівень навчання – табель, особову справу тощо. Але тільки українського зразку. От і виходить, що кримчан відправляють навчатися на рік або два «назад». Учнів 9 класу приймають до 8 класу – документи з окупованого Криму не визнаються. Виникає тільки одне питання – чи багато дітей та батьків згодні на таку форму навчання?

По-друге: «практично».

Перші кроки вже зроблені. Так на сьогодні існує певна система оплати, яка впроваджена в Міжнародній українській школі і все, що потрібно зробити – це поширити її серед українських навчальних закладів. Окрім того представники Майкрософт в Україні готові передати власні наробки, але для адаптації потрібно біля 6 місяців. Також Міжнародна українська школа прийняла біля 200 учнів з окупованого Криму, ЗОШ №81 м. Києва ще навчає біля 150 учнів. За даними МОН України на дистанційній та ектернатній формі навчання з окупованих територій на грудень місяць до українських шкіл було зараховано 2277 учнів (в тимчасово окупованому Криму сьогодні навчається понад 150.000 учнів).

Отже будемо підсумовувати. Цей навчальний рік в системі дистанційної освіти практично завершився, але повноцінно дистанційна освіта в Україні так і не запрацювала.

Так що ж потрібно для організації дистанційної освіти? По-перше – прийняття потрібних нормативно-правових документів, що не складно, адже це не потребує змін на законодавчому рівні. По-друге – фінансування матеріального забезпечення та оплати роботи вчителів. По-трете – створити систему для організації дистанційного навчання на програмному та методичному рівні. І підготувати вчителів.

На жаль часу обмаль, проте це реально можливо, адже на сьогодні Україна вже має багато чудових напрацювань., залишилось тільки бажання міністерських очільників запустити систему дистанційної освіти, а не повторювати як мантру, що дистанційна освіта в Україні для окупованих територій працює.