Osvita.ua Блоги Виктор Громовой: счастливое учительствование
Виктор Громовой: счастливое учительствование

Какой процент украинских учителей «очень довольны» работой в школе, в которой они сейчас работают?

Виктор Громовой: счастливое учительствование

Автор: Виктор Громовой, образовательный эксперт, заслуженный учитель Украины.

Набираємо пошук в  Google слова «Happy teaching»! Отримуємо результатів: приблизно 204 000 000 (за 0,45 сек.). 204  мільйонів джерел інформації англійською мовою про щасливе вчителювання! Набираємо пошук в  Google слова «Щасливе вчителювання». Отримуємо результатів: приблизно 3 440 (0,59 сек.). Всього-на-всього близько 3,5 тисяч…

Зазначу, що і цей скромний результат в основному є наслідком моїх публікацій.

Коментарі, як кажуть, зайві.

В Америці професія вчителю впевнено входить у десятку «найщасливіших професій». Це з'ясувало щорічне опитування "Загальний соціальний огляд" Центру вивчення національного думки при університеті Чикаго(NORC atthe University of Chicago).

Фахівці цього центру дійшли висновку, що найбільш щасливими є представники професій, діяльність яких полягає в турботі або захисті інших, а також дає можливість для творчості і винахідливості(священнослужителі, пожежники, фізіотерапевти, письменники, викладачі спецшкіл, учителі, митці, психологи,  агенти із продажу фінансових послуг, оператори інженерних систем).

На жаль, у мене немає можливості провести аналогічне загальнонаціональне дослідження в Україні. Довелось обмежитись експертним опитуванням трьох десятків своїх колег. Я попросив їх назвати відсоток вчителів, які «дуже задоволені» роботою у школі в якій вони зараз працюють. Переважна більшість відповідала запитанням на запитання: ти що знущаєшся? Лише дехто, добряче подумавши, міг зрештою сказати, що таких може бути максимум 10%. Тож, мої експерти стверджують, що «дуже задоволені» вчителі в українській школі практично відсутні(поодинокі виключення лише підтверджують правило).

Чи не найглибшою кризою учительства є криза  впевненості в собі…

Багатьом нашим колегам бракує позитивного мислення, тому вони запрограмовані на нещастя. Ще римський імператор Марк Аврелій відкрив просту істину: життя - це те, що ми про нього думаємо. Наші думки притягують в наше життя саме ті події, про які ми найчастіше думаємо.

Список учительських негараздів може бути довгим і нудним. Відчути себе нещасним дуже просто.Та  треба вчитисьвідчувати себе щасливим, кожного  ранку запрограмовуючи себе на  відмінний настрій.

Згадую чудовий виступ ізраїльського професора Айронвудського інституту Гьори Дромі, який мені пощастило почути в Єрусалимі завдяки програмі  МАШАВ  “Освітні системи: менеджмент і лідерство”.

«Якщо ви вмієте робити в школі все, але не любите дітей, не вмієте посміхатися, захоплюватися життям (О Боже, який сьогодні хороший день і які чудові діти!), будь ласка, знайдіть собі іншу роботу», — каже Гьора Дромі учителям.

 На його думку, головне для педагога:

  • навчитися відчувати красу життя,
  • навчитися творити любов,
  • навчитися посміхатись і мати «внутрішню усмішку».

«Чому я нещасливий у школі?» — це запитання, без вирішення якого не можна працювати в школі, бо якщо я вчитель чи директор і я нещасливий у школі, як я можу очікувати, що інші будуть щасливі поруч зі мною?!

«Якщо ви нещасливі в школі, будь ласка, пошукайте своє щастя в іншому місці», — закликає професор.

Мабуть, немає країни, де б усі вчителі були страшенно задоволені своєю роботою та зарплатою. Та є різні ступені незадоволення своїм становищем:

  • а) є країни, де вчителі усвідомлюють, що вони чогось варті, але хочуть більшого;
  • б) є країни, де вчителі відчувають, що вони “ніхто”, але все ще не втратили надію на кращу матеріальну оцінку своєї праці;
  • в) і є країни, де вони “більш, ніж ніхто,” і з огляду на це вже не сподіваються на краще, багато з них боїться, щоб не було гірше.

По суті на всіх рівнях (від рівня окремої школи і місцевого соціуму до загальнодержавного рівня) нам потрібно провести масштабну професійну реабілітацію вчителя. Саме з ініціювання цього процесу і можуть початись справжні освітні реформи в Україні.

Будь-яка професія з часом викликає певні професійні деформації особистості. Професія вчителя є однією із найбільш вразливих, адже, як уже зазначалось, цьому сприяють і характер роботи(тип «людина – людина»), і її зміст, існуюча престижність професії, індивідуально-психологічні особливості особи тощо. Тож, мова йде про необхідність профілактики можливих професійних деформацій(таких як консерватизм, авторитарність, агресивність, соціальне лицемірство тощо) і про застосування ефективних технологій їх подолання.

Один із простих, але ефективних підходів до проведення професійної реабілітації вчителя сформулював Барак Обама: нам слід навчитись усіляко підтримувати хороших вчителів і припинити виправдовувати поганих.

Шляхи здійснення професійної реабілітації вчителя на рівні окремої школи та на рівні місцевої освітньої системи району чи міста є загальновідомими:

  • 1. Діагностика професійних деформацій і розробка індивідуальних стратегій їх подолання, альтернативних сценаріїв професійного та особистісного зростання.
  • 2. Профілактика професійної дезадаптації вчителя-початківця.
  • 3. Створення системи професійного та особистісного розвитку вчителя упродовж усього життя, зокрема і в частині підвищення рівня його соціально-психологічної компетентності(надання йому можливості оволодіти навичками саморозвитку емоційного інтелекту, самокорекції  можливих професійних деформацій).
  • 4. Прийняття ефективних програм просування вчителя, на кшталт програми «Кар'єра вчителя» тощо.

Американський вчений Ден Лорті називав професію учителя професією «в упаковці для яєць». Цим порівнянням він підкреслював і ізольованість учителя і високий рівень його особистої відповідальності за результати власної роботи.

Справді, переступивши поріг класу, вчитель лишається наодинці із проблемами і змушений самотужки вирішувати численні проблеми. Ден Лорті стверджує, що «професійна ізоляція вчителів обмежує доступ до нових ідей і кращих рішень, призводить до більшого насичення і накопичення стресу, не дає побачити і насолодитись успіхом,  робить можливим існування некомпетентності, завдає шкоди учням, колегам і самим вчителям. Ізоляція підтримує консерватизм та опір до інновацій...». Тож, ще один ефективний спосіб професійної реабілітації вчителя – подолання його ізольованості, розгерметизація школи.

На одній шальці терезів лежать професійне вигорання, педагогічна апатія, професійна деформація особистості педагога, професійна ізоляція вчителів, професійний догматизм і навіть професійна агресія…

На іншій - педагогічний оптимізм, професійна незаспокоєність, уміння бачити результати своєї праці в життєвих смислах і досягненнях своїх учнів, здатність до подиву, готовність щиро захоплюватися досягненнями учнів, колег, батьків…

Що з них зрештою переважить? Дуже хочеться, щоб зрештою переважило друге.

Хочеться вірити, що має перемогти професійна совість і  професійна гідність.

Оригинал

Освіта.ua
29.01.2016

Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!