![]() |
Какой процент украинских учителей «очень довольны» работой в школе, в которой они сейчас работают? |
Виктор Громовой: счастливое учительствование
Автор: Виктор Громовой, образовательный эксперт, заслуженный учитель Украины.
Набираємо пошук в Google слова «Happy teaching»! Отримуємо результатів: приблизно 204 000 000 (за 0,45 сек.). 204 мільйонів джерел інформації англійською мовою про щасливе вчителювання! Набираємо пошук в Google слова «Щасливе вчителювання». Отримуємо результатів: приблизно 3 440 (0,59 сек.). Всього-на-всього близько 3,5 тисяч…
Зазначу, що і цей скромний результат в основному є наслідком моїх публікацій.
Коментарі, як кажуть, зайві.
В Америці професія вчителю впевнено входить у десятку «найщасливіших професій». Це з'ясувало щорічне опитування "Загальний соціальний огляд" Центру вивчення національного думки при університеті Чикаго(NORC atthe University of Chicago).
Фахівці цього центру дійшли висновку, що найбільш щасливими є представники професій, діяльність яких полягає в турботі або захисті інших, а також дає можливість для творчості і винахідливості(священнослужителі, пожежники, фізіотерапевти, письменники, викладачі спецшкіл, учителі, митці, психологи, агенти із продажу фінансових послуг, оператори інженерних систем).
На жаль, у мене немає можливості провести аналогічне загальнонаціональне дослідження в Україні. Довелось обмежитись експертним опитуванням трьох десятків своїх колег. Я попросив їх назвати відсоток вчителів, які «дуже задоволені» роботою у школі в якій вони зараз працюють. Переважна більшість відповідала запитанням на запитання: ти що знущаєшся? Лише дехто, добряче подумавши, міг зрештою сказати, що таких може бути максимум 10%. Тож, мої експерти стверджують, що «дуже задоволені» вчителі в українській школі практично відсутні(поодинокі виключення лише підтверджують правило).
Чи не найглибшою кризою учительства є криза впевненості в собі…
Багатьом нашим колегам бракує позитивного мислення, тому вони запрограмовані на нещастя. Ще римський імператор Марк Аврелій відкрив просту істину: життя - це те, що ми про нього думаємо. Наші думки притягують в наше життя саме ті події, про які ми найчастіше думаємо.
Список учительських негараздів може бути довгим і нудним. Відчути себе нещасним дуже просто.Та треба вчитисьвідчувати себе щасливим, кожного ранку запрограмовуючи себе на відмінний настрій.
Згадую чудовий виступ ізраїльського професора Айронвудського інституту Гьори Дромі, який мені пощастило почути в Єрусалимі завдяки програмі МАШАВ “Освітні системи: менеджмент і лідерство”.
«Якщо ви вмієте робити в школі все, але не любите дітей, не вмієте посміхатися, захоплюватися життям (О Боже, який сьогодні хороший день і які чудові діти!), будь ласка, знайдіть собі іншу роботу», — каже Гьора Дромі учителям.
На його думку, головне для педагога:
- навчитися відчувати красу життя,
- навчитися творити любов,
- навчитися посміхатись і мати «внутрішню усмішку».
«Чому я нещасливий у школі?» — це запитання, без вирішення якого не можна працювати в школі, бо якщо я вчитель чи директор і я нещасливий у школі, як я можу очікувати, що інші будуть щасливі поруч зі мною?!
«Якщо ви нещасливі в школі, будь ласка, пошукайте своє щастя в іншому місці», — закликає професор.
Мабуть, немає країни, де б усі вчителі були страшенно задоволені своєю роботою та зарплатою. Та є різні ступені незадоволення своїм становищем:
- а) є країни, де вчителі усвідомлюють, що вони чогось варті, але хочуть більшого;
- б) є країни, де вчителі відчувають, що вони “ніхто”, але все ще не втратили надію на кращу матеріальну оцінку своєї праці;
- в) і є країни, де вони “більш, ніж ніхто,” і з огляду на це вже не сподіваються на краще, багато з них боїться, щоб не було гірше.
По суті на всіх рівнях (від рівня окремої школи і місцевого соціуму до загальнодержавного рівня) нам потрібно провести масштабну професійну реабілітацію вчителя. Саме з ініціювання цього процесу і можуть початись справжні освітні реформи в Україні.
Будь-яка професія з часом викликає певні професійні деформації особистості. Професія вчителя є однією із найбільш вразливих, адже, як уже зазначалось, цьому сприяють і характер роботи(тип «людина – людина»), і її зміст, існуюча престижність професії, індивідуально-психологічні особливості особи тощо. Тож, мова йде про необхідність профілактики можливих професійних деформацій(таких як консерватизм, авторитарність, агресивність, соціальне лицемірство тощо) і про застосування ефективних технологій їх подолання.
Один із простих, але ефективних підходів до проведення професійної реабілітації вчителя сформулював Барак Обама: нам слід навчитись усіляко підтримувати хороших вчителів і припинити виправдовувати поганих.
Шляхи здійснення професійної реабілітації вчителя на рівні окремої школи та на рівні місцевої освітньої системи району чи міста є загальновідомими:
- 1. Діагностика професійних деформацій і розробка індивідуальних стратегій їх подолання, альтернативних сценаріїв професійного та особистісного зростання.
- 2. Профілактика професійної дезадаптації вчителя-початківця.
- 3. Створення системи професійного та особистісного розвитку вчителя упродовж усього життя, зокрема і в частині підвищення рівня його соціально-психологічної компетентності(надання йому можливості оволодіти навичками саморозвитку емоційного інтелекту, самокорекції можливих професійних деформацій).
- 4. Прийняття ефективних програм просування вчителя, на кшталт програми «Кар'єра вчителя» тощо.
Американський вчений Ден Лорті називав професію учителя професією «в упаковці для яєць». Цим порівнянням він підкреслював і ізольованість учителя і високий рівень його особистої відповідальності за результати власної роботи.
Справді, переступивши поріг класу, вчитель лишається наодинці із проблемами і змушений самотужки вирішувати численні проблеми. Ден Лорті стверджує, що «професійна ізоляція вчителів обмежує доступ до нових ідей і кращих рішень, призводить до більшого насичення і накопичення стресу, не дає побачити і насолодитись успіхом, робить можливим існування некомпетентності, завдає шкоди учням, колегам і самим вчителям. Ізоляція підтримує консерватизм та опір до інновацій...». Тож, ще один ефективний спосіб професійної реабілітації вчителя – подолання його ізольованості, розгерметизація школи.
На одній шальці терезів лежать професійне вигорання, педагогічна апатія, професійна деформація особистості педагога, професійна ізоляція вчителів, професійний догматизм і навіть професійна агресія…
На іншій - педагогічний оптимізм, професійна незаспокоєність, уміння бачити результати своєї праці в життєвих смислах і досягненнях своїх учнів, здатність до подиву, готовність щиро захоплюватися досягненнями учнів, колег, батьків…
Що з них зрештою переважить? Дуже хочеться, щоб зрештою переважило друге.
Хочеться вірити, що має перемогти професійна совість і професійна гідність.
Освіта.ua
29.01.2016