Osvita.ua Блоги В. Громовой: «карго-культ» в украинском образовании
В. Громовой: «карго-культ» в украинском образовании

Школы должны соревноваться сами с собой, а не друг с другом, бежать наперегонки с «собственной тенью»

В. Громовой: «карго-культ» в украинском образовании

Автор: Виктор Громовой, образовательный эксперт, заслуженный учитель Украины.

Школи не повинні змагатися одна з одною, вони мають змагатись самі з собою, бігти наввипередки з «власною тінню». Я був директором гімназії в центрі міста, до якої дітей відбирали за конкурсом, ледь не 100 % наших батьків мали вищу освіту… Як могла зі мною змагатись школа в спальному районі Кіровограда? Звісно, за будь-яких зусиль педколективів моя гімназія була приречена бути на вершині рейтингу, а та школа в кінці. Але ж це не чесно!

За великим рахунком усі ці рейтинги є ознакою існування каргокульту в нашій освіті. Широко відомою є історія, яка відбулася після Другої світової війни на одному з островів Мікронезії. Під час війни там був американський аеродром, на який великі металеві птахи приносили різні вантажі(англ. cargo). Усілякими смаколиками американці ділились із тубільцями, але війна скінчилася, американці забралися звідти геть… Та через кілька років етнографічна експедиція знайшла аеродром у повному порядку: на злітній смузі стояли плетені з соломи літаки у реальну величину, в хижі радиста сидів дикун з кокосовими горіхами замість навушників, по плато марширували тубільці із намальованою формою. Тобто місцеві жителі запозичили формальні речі, думаючи, що таким чином зможуть задобрити чарівних залізних птахів і ті знову прилетять з вантажем.

На будь-якій нашій виставці(ярмарку) освітянських «досягнень» можна побачити чимало свідчень існування каргокульту в освіті. Практика використання методів рейтингування, тестування чи створення портфоліо на пострадянському просторі часто нагадує створення дикунами літаку із соломи. Саме педагогічним дикунством є рейтинг учнів у класі, складання якого порушує усі норми педагогічної етики, чи рейтинг школи, який визначається за абсолютно формальними показниками – кількістю переможців усіляких конкурсів, олімпіад, вчасністю подання звітності тощо. Педагогічним дикунством є і тестування майбутніх першокласників, яке попри заборону, все одно здійснюється, взагалі заходиться поза межами здорового глузду. По суті воно стало інструментом здійснення корупційної практики набору «потрібних» учнів і відсіву «небажаних».

Точно так і український інструментарій введення європейської системи навчання нічого спільного зі справжнім Болонським процесом не має, бо ми і в цьому випадку запозичуємо лише формальні атрибути.

Основна причина існування каргокульту в освіті наша - загальна схильність до імітаційної педагогіки, яка має глибоке коріння ще в радянських традиціях показухи, помножених на новітні прагнення до педагогічного гламуру.

Освітні реформи попєрєдніков теж проходили на основі цього "філософського підходу".

На останньому вчительському з'їзді пан Азаров поставив стратегічне завдання для української освіти - створення нормальних туалетів. Як це відбувалось на практиці, побачив в одному з райцентрів на Кіровоградщині. Після того, як там провів свій майстер-клас із сучасних педагогічних технологій, запитав: а де можна справити природні потреби? Директорка школи подивилась на мене пильним оком і відповіла запитанням на запитанням: Вікторе Володимировичу, ви ж не перевіряючий, ви ж свій? Кажу: свій! -То он там, за школою в "нужнику". - А якщо б був перевіряючим? -Ходімо покажу!

На другому поверсі, показує модерновий туалет з іспанськими кахлями, польською сантехнікою, турецьким милом, німецькими сушильниками для рук... На всю цю красу витратили з бюджету за тодішнім курсом більше 20 тис. дол. ... І все було б чудово, якби не одне "але". Води немає! В цьому селищі з водою біда... Централізоване водопостачання, як Ріо для Остапа Бендера, є "голубою" мрією. Тому до приходу перевіряльників, прибиральниця тьотя Дуся, з відра наливає воду в бачок унітазу і вони мають можливість його змити, мабуть, ще в якийсь бачок зверху теж наливають з відра воду, щоб вони могли помити руки... Увесь інший час туалет не діє. За рік з Кіровограда приїздили поважні "гості" лише раз, тож можна підрахувати "вартість" їх комфортного ходіння в цей туалет і відповідно "окупність" таких вкладень в освіту. З огляду на те, що туалет «по-європейськи» кілька років був основним маркером реформи освіти, головним завданням чиновників було прозвітувати про кількість облаштованих туалетів і «освоїти» виділені на ці потреби чималі кошти. Те, що у багатьох випадках, це були недіючі моделі, нікого не хвилювало. Тож, туалет-музей теж є символом карго-культу.

Оригінал

Освіта.ua
18.01.2016

Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!