Osvita.ua Блоги Виктор Громовой: учителя это угнетенный слой общества
Виктор Громовой: учителя это угнетенный слой общества

Государство устанавливает зарплату, не обеспечивающую прожиточного минимума

Виктор Громовой: учителя это угнетенный слой общества

Автор: Виктор Громовой, образовательный эксперт, заслуженный учитель Украины.

Чому у працівників освіти як пригнобленої верстви нашого громадянства низька зарплата?!

Популярне пояснення від А.П.Чехова.

Американський учений Майкл Еппл у книзі «Культурна політика і освіта» наголошує на необхідності вживати «правильні» слова, точні формулювання для позначення певних соціальних явищ. Говорити про бідність вчителів означає все зводити до рівня індивідуальних проблем конкретних осіб. У всьому світі є люди, які не можуть дати собі ради (здобути освіту, знайти роботу, вести здоровий спосіб життя тощо), тому вони й опиняються на «дні», стають «бідними».

Хто в цьому винен? Як правило, вони самі. Для декого з них бідність є стилем життя: їм подобається не працювати і бути вільними від суспільства, їм подобається спати під мостом і відчувати себе романтиками, їм подобається зловживати алкоголем тощо.

А в нас є мільйони успішних людей із вищою освітою, які виконують надзвичайно важливу для суспільства роботу, однак опинилися за межею бідності. І в цьому падінні на «дно» немає їхньої провини (в усьому світі учительство належить до середнього класу). Винне суспільство: учительська «бідність» є не індивідуальною, вона є соціальною проблемою. Приказка «Чого бідний? Бо дурний» — не про вчителів, тому що в нашому випадку вони, швидше, мають «горе з розуму», їхня бідність не є наслідком власної неспроможності здобути пристойну освіту, знайти постійну роботу тощо. Ці люди, які, як правило, добре навчались у школі, закінчили ВНЗ, добросовісно працюють. Вони заробляють більш ніж достатньо для того, щоб мати гідний їхньої соціальне значущої місії рівень життя. Проблема в тому, що «хтось» їх безцеремонне обкрадає.

Хоча можна, звичайно, жартувати з приводу того, що «вчитель, як і сапер, помиляється тільки один раз, коли обирає професію» чи іронізувати, що професія вчителя є довічною гарантією від викрадення з метою викупу, але такі жарти звучать як присуд до довічної бідності лише в нас.

Майкл Еппл наголошує: «Слово «бідний» означає, що проблеми бідної людини є значною мірою наслідком її невдач». Якщо ми вживаємо щодо учительства слово «бідний», у цьому випадку «по суті, не передбачаються носії панування». «Сказати «пригноблений», а не «бідний» означає вдатися до сильнішого вислову, — продовжує Майкл Еппл, — який вказує, що є структури гноблення». Отже, слід називати речі своїми іменами: вчителі в Україні є пригнобленою верствою населення, а в ролі «структури гноблення» виступає наша рідна Українська держава, яка, з одного боку, законодавче декларує право вчителя на зарплату, не нижчу від середньої заробітної плати в промисловості, а з іншого — фактично встановлює платню, яка не забезпечує навіть офіційно визначеного прожиткового мінімуму.

Утім, як вважає Людмила Шангіна, «бідність — це не рівень доходів. Бідність — це спосіб думок, коло спілкування, хода і вираз очей. [...] Це підібганий хвіст і зацькований погляд. Якщо позбавити людей можливості жити по-людськи, вони перестають бути людьми. Вони втрачають гідність.

Важко, знаєте, жебракувати з достоїнством... Це життя вбиває в нас людське задовго до смерті.

Багатство може не бути предметом щосекундного думання про нього. Бідність — не може. Про неї пам'ятають і думають щосекунди. Про багатство можна забути, захопившись, наприклад, особою протилежної статі. Про бідність — ні».

Оригинал

Освіта.ua
15.01.2016

Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
ііііі
В 1916 году средняя зарплата рабочего в Российской империи равнялась 250-280 рублям в год. Картофель тогда продавался по 13 копеек за пуд (16 кг), говядина – 4.50 за пуд, масло сливочное – 17 рублей за пуд. Вывод: за месячную зарплату дореволюционный учитель мог приобрести, по ценам того времени, 1078 кг говядины или 37 тонн 320 кг. картофеля. Ежегодно у него оставалось 500—600 рублей. Невостребованные деньги наш исторический коллега помещал в банк под проценты.
ііііі
А дополнительные уроки оплачивались в размере 75 рублей в год – и это лишь за 1 «лишний» урок в неделю. Опытные учителя получали 2500 рублей в год. Для более точного понимания размера зарплаты дореволюционных учителей следует учесть, что царский рубль 1910 г. имел высокую покупательскую способность. Так, обладатель банкноты стоимостью 10 рублей мог обменять ее в Госбанке на монету 10 рублей золотом. Масса монеты 8,6 г., содержала золота 900-й пробы 7,74 г. 2410 рублей - это 241 червонцев монетами общей массой 2072,8 грамма, содержала 1865,3 г. золота. В современных рублях: 1865,3 × 1770,64 руб. = 3304710,58 рублей в год или 275392,58 рублей в месяц.
ііііі
Как жилось сто лет назад обычному учителю, каковы были его доходы и потребительская корзина? Архивные данные сообщают о царицынском учителе N, окончившем Саратовский университет в 1908 году и возрасте 26 лет поступившем на преподавательскую деятельность в женскую гимназию учителем географии. При нагрузке 12 нормативных (ставка) и 16 дополнительных часов в неделю учитель в год получал 1980 рублей казенного жалованья плюс 160 рублей за классное руководство и еще 270 целковых на бытовое содержание (квартиры и прочего). В итоге набегала приличная сумма — 2410 рублей.

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!