Osvita.ua Блоги И. Ликарчук: кто отвечает за обеспечение школ
И. Ликарчук: кто отвечает за обеспечение школ

Игорь Ликарчук об ответственности за обеспечение жизнедеятельности учебных заведений

И. Ликарчук: кто отвечает за обеспечение школ

Автор: Игорь Ликарчук, экс-руководитель Украинского центра оценивания качества образования

Вважаю необхідним продовжити розмову з проблем, які були підняті у вчорашньому сюжеті передачі "Нова інспектор Фреймут". Як бачу, більшість коментаторів у ситуації, що склалася, звинувачують МОН та його міністра - п. Квіта. Давайте будемо щирі, колеги. Якби в сюжеті йшла мова про зміст чи якість освіти, підручники чи технології, то, безумовно, груддя каміння можна було б кидати на город Міністерства. І то було б справедливо.

Але мова йде про УМОВИ роботи закладів освіти, про їхні їдальні та туалети, про холод і, вибачте, тарганів та фекалії. Яке відношення МОН має до цього всього? У незадовільних і небезпечних для життя і здоровя учнів умовах роботи шкіл винуваті їхні ЗАСНОВНИКИ, ВЛАСНИКИ та КЕРІВНИКИ.

Щоправда, жоден український закон не передбачає їхньої відповідальност за подібне... А керівників шкільних закладів МОН не призначає із середини 70-х років минулого століття. Й звільняти їх із посад не має права. Навіть догану оголосити не може. Тож і стараються приватні власники якомога більше здерти грошей; сільські, селищні, міські, районні, обласні ради - зробити вигляд, що турбуються про школу; керівники - встигнути щось випросити, ублагати, або, в крайньому випадку, розплакатися…

Я не є захисником МОН і ніколи ним не був, але упевнений, що не вистачить 200 його працівників для того, щоб приїхати в кожну школу, залізти у кожний її куток і туалет, відкрити всі холодильники і прогнати тарганів. Два заклади, про які йшла мова в сюжеті, знаходяться на відстані 20 км від Департаменту освіти і науки Київської обласної державної адміністрації та на відстані 5 км від відповідних районних відділів освіти. Саме вони видавали ліцензії цим закладам і мають контролювати їхню діяльність.

А куди дивляться органи санепідемслужби чи ветеринарного нагляду (я вже заплутався в тому, хто із них має контролювати роботу шкільних їдалень), захисту прав споживачів і т.д. і т.п. Прикро, але подібні речі, якщо шукати навіть поверхово, можна знайти в більшості наших закладів. Бо вони неодмінно супроводжують бідність та безвідповідальність. А бідність та безвідповідальність, на жаль, невідємні характерні риси для 97% закладів освіти.

І до тих пір, поки в новому законі про освіту не будуть виставлені серйозні законодавчі запробіжники, що унеможливлять шкільну бідність та безвідповідальність власників і засновників шкіл, то змінюйте міністрів освіти хоч щомісяця: результати будуть однакові. Кожен має нести свій чемодан. Один носильщик тут не врятує.

Іще одне. В Україні має бути створена незалежна від освітянського міністерства ефективна освітня інспекція, яка матиме право прийти в будь яку годину доби в будь-який заклад освіти, незалежно від його типу і форми власності, та провести там ретельну і фахову інспекцію. За результатами інспекції мають бути видані жорсткі та конкретні приписи власнику, які він ЗОБОВЯЗАНИЙ виконати. Чи не так? Але знову: потрібний новий закон.

Оригинал

Освіта.ua
02.12.2015

Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!